Почаїв – невелике місто у Кременецькому районі Тернопільської області України. Відомий тим, що в ньому знаходиться Почаївська Лавра – один із п'яти православних монастирів зі статусом лаври.
Початок Почаївської Лаври приховано у темряві століть. Цьому монастирю випадали випробування, незвичайні більшості інших православних монастирів. Невідомо, чи тому й чудеса, пов'язані з цим місцем, виявлялися настільки значущими для православ'я, чи навпаки, за чудесами давалися відповідні випробування, але історія монастиря дуже багата і на ті, й на інші.
Тяга до чернецтва виникла на Русі одночасно із прийняттям християнства. Безліч монастирів було засновано боярами і князями, які щедро жертвували на їх утримання. Втім, розпещені увагою «боярські» монастирі, як правило, довго не існували, зате все більше з'являлося чернечих громад, терпляче і неспішно, у пості та чуванні, що вирощували у собі майбутнє російського чернецтва.

Можливо, одним із таких вогнищ чернечого життя перших часів християнства на Русі була і Почаївська гора. Жодних відомостей про те до нас не дійшло, але ймовірно, що як чернече поселення Почаївська Лавра — ровесниця Лаври Київської. Втім, це в галузі припущення, передання ж пов'язує заснування монастиря з періодом Батиєвого нашестя, коли сюди, на майже не зворушений монголами південь Волині, потягнулися насельники Київських печер.

У зруйнованому Батиєм Києво-Печерського монастиря (як і у випаленому дотла Києві) жити було неможливо, і ченці жили по лісах та відокремлених печерах навколо неї, сходячись лише на богослужіння. Здається цілком ймовірним, що багато хто, скуштувавши по монастирському життю, могли рушити до Почаївської гори, де монастирок на той момент швидше за все вже був. В усякому разі, за засновника такого шанується преподобний Мефодій, про якого письмових відомостей не збереглося; згідно з переказом, був він афонським постриженником і помер у 1228 році (тобто ще до пришестя монголів) у віці 137 років.

Одним із найдивовижніших місць в Україні, яке вже кілька століть приваблює туристів своєю надзвичайною енергетикою, незаперечною святістю та чудотворною цілющою силою, є джерело святої Анни, розташоване неподалік Свято-Успенської Почаївської лаври, в селі Онишківці, на стику Кременецького району. Рівненської області.
Особливість джерела святої Анни в тому, що будь-якої пори року температура води в ньому залишається на позначці 5 – 8 °С. У будь-яку погоду біля джерела святої Анни можна побачити чоловіків і жінок різного віку, що купаються, дітей, які занурюються в студену воду, сподіваючись набути здоров'я. Навіть немовлят занурюють у воду, щоб зцілити їх від хвороби чи загартувати, стимулювати життєві сили. Секрет цілющої води джерела Святої Анни – у високому вмісті кремнію, який дарує силу та здоров'я. Тут усюди цей камінь виходить на поверхню. Груди кремнію туристи відвозять із собою. Мінерал добре очищає воду озера святої Анни від різних домішок, і це доведений вченими факт.
У той же час історія місця, на якому розташоване джерело святої Анни, оповита легендою. Згідно з місцевими переказами, у давнину на місці джерела святої Анни стояла церква. За часів татарської навали на землі російська церква опустилася під землю і, таким чином, убереглася від наруги з боку іновірців. Згодом на цьому місці було збудовано нову церкву. Проте пам'ять про святе місце зберігалася.

Наступним свідченням святості цього місця стала поява тут ікони святої Праведної Анни. Дізнавшись про диво, мешканці села урочисто перенесли ікону до храму до сусіднього селища, проте наступного дня її знову знайдено на місці своєї появи. Усі чергові спроби перенести ікону до церкви виявлялися марними; створювалося враження, ніби свята Анна сама обрала собі місце і хоче його покидати.

Щоб більше не турбувати ікону святої Анни, на місці її появи селяни спорудили каплицю, де й зберігалася святиня. На доказ обраності місця поряд із каплицею пробилося цілюще джерело. Протягом століть православні звідусіль приходили сюди, щоб обмитися святою водою та отримати зцілення від своїх недуг.

За радянських часів, за доби атеїзму, каплицю закрили. Було багато спроб сховати джерело святої Анни під міцною кришкою, засипати його землею, завалити бетонними плитами. Вода все одно пробивалася, утворюючи струмки, а одного разу звернулася бурхливим цілющим потоком.

Зусиллями селян було розчищено зруйновані святі джерела, оновлено фундамент у вигляді трьох потоків, якими вільно потекла вода. 1991 року споруджено церкву на честь Праведної Анни. Навколо джерел встановлені плити, а поруч поставлена криниця для освячення води. З іншого боку церкви облаштовано поглиблення (власне, саме озеро св. Анни), в які після молитви занурюються всі охочі. Достатньо тричі поринути у воду, щоб відчути інтенсивний приплив сил, оздоровлення та омолодження тіла та душі. Крім того, кажуть, що купання у крижаній воді джерела святої Анни – найкращий рецепт лікування безпліддя у жінок.